Становлення теоретичних засад порівняльно-правових досліджень у другій половині XVIII – першій третині ХІХ століть: компаративна концептуалізація
380.00 грн.
Переглянуто 1154 переглядів
Категорії
Кошик
Аккаунт
Пошук
Останні перегляди
Всі категорії
×
- Історія держави і права
-
Галузі права
- IT-право
- Європейське право
- Інвестиційне право
- Іноземна мова для юристів
- Інтелектуальна власність
- Інформаційне право
- Історія держави і права
- Аграрне право
- Адвокатура
- Адміністративне право
- Антимонопольне право
- Банкрутство
- Військове право
- Господарське право і процес
- Діловий лист і етика
- Екологічне право
- Земельне право
- Конституційне право
- Корпоративне право
- Космічне право
- Кримінальне право і процес
- Міжнародне право
- Міжнародне приватне право
- Міжнародний арбітраж
- Медіація
- Медичне право
- Митне право
- Морське право
- Нотаріальне право
- Податкове право
- Порівняльне правознавство
- Права людини
- Право нерухомості
- Римське право
- Сімейне право
- Спортивне право
- Страхове право
- Судова практика
- Теорія держави і права
- Транспортне право
- Трудове право
- Філософія та психологія права
- Фінансове право
- Цивільне право і процес
- Юридичний менеджмент
- Закони
- ЗНО
- Кодекси
- Коментарі
Кошик
×
Ваш кошик порожній!
Мій аккаунт
×
Пошук
×
Останні переглянуті товари
×
Характеристики
- Автор Кресін О.В.
- Вага 1 кг
- Видавництво Логос
- Кількість сторінок 680
- Мова українська
- Обкладинка твердий
- Рік видання 2017
- Тираж 500
- Формат 107х140 мм
- Продавець ЮрКнига
Опис
У книзі на основі переосмислення відомих і введення до наукового обігу багатьох невідомих джерел уперше комплексно розглянуто передумови, контекст появи і генезу теоретичних засад порівняльно-правових досліджень, а також їх ранньої інституціоналізації.
Серед передумов становлення теоретичних засад порівняльно-правових досліджень автор виокремив формування предмета і об’єктів юридичних наук. Те, що з предмета правознавства до початку XIX ст. зникло природне право як власне право, а позитивне право стало розглядатися як самодостатнє, вперше надало сенсу порівняльно-правовим дослідженням, а визначення національних правопорядків як одиниці правового розвитку надало цим дослідженням мету — пізнання і вдосконалення національного права. Передумовою становлення теоретичних засад порівняльно-правових досліджень став і розвиток порівняльного підходу в науках про людину, але в контексті даного дослідження він взятий у «знятому» вигляді: подвійна ідентичність порівняльного знання як основи розвитку наук і водночас підстави формування у їх межах порівняльних дисциплін, а також накопичення критичної маси синкретичного політико-економіко-історико-правового знання у межах загальної історії, камералістики та порівняльного державознавства (порівняльної статистики).
Автор доводить, що у зв’язку з виокремленням і водночас інтеграцією юридичної науки у другій половині XVIII — на початку XIX ст. відбулася диференціація згаданого синкретичного знання і формування вчення про порівняння в праві, його цілі, роль як основи загального вчення про право і можливість виокремлення порівняльно-правових наукових дисциплін. Результатом осмислення порівняльно-правового знання стало формування у зазначений період компаративістської наукової картини світу — вчення про національне право, його своєрідні й загальні елементи, взаємодію національних правопорядків, іманентність і процесуальність загального, характеристики особливого в правовому розвитку.
Така наукова картина світу, в свою чергу, стала підставою для класифікації правових систем і формування правової карти світу.
Для науковців, викладачів юридичних факультетів, аспірантів, усіх, хто ціка-виться історією юридичних наук.
Серед передумов становлення теоретичних засад порівняльно-правових досліджень автор виокремив формування предмета і об’єктів юридичних наук. Те, що з предмета правознавства до початку XIX ст. зникло природне право як власне право, а позитивне право стало розглядатися як самодостатнє, вперше надало сенсу порівняльно-правовим дослідженням, а визначення національних правопорядків як одиниці правового розвитку надало цим дослідженням мету — пізнання і вдосконалення національного права. Передумовою становлення теоретичних засад порівняльно-правових досліджень став і розвиток порівняльного підходу в науках про людину, але в контексті даного дослідження він взятий у «знятому» вигляді: подвійна ідентичність порівняльного знання як основи розвитку наук і водночас підстави формування у їх межах порівняльних дисциплін, а також накопичення критичної маси синкретичного політико-економіко-історико-правового знання у межах загальної історії, камералістики та порівняльного державознавства (порівняльної статистики).
Автор доводить, що у зв’язку з виокремленням і водночас інтеграцією юридичної науки у другій половині XVIII — на початку XIX ст. відбулася диференціація згаданого синкретичного знання і формування вчення про порівняння в праві, його цілі, роль як основи загального вчення про право і можливість виокремлення порівняльно-правових наукових дисциплін. Результатом осмислення порівняльно-правового знання стало формування у зазначений період компаративістської наукової картини світу — вчення про національне право, його своєрідні й загальні елементи, взаємодію національних правопорядків, іманентність і процесуальність загального, характеристики особливого в правовому розвитку.
Така наукова картина світу, в свою чергу, стала підставою для класифікації правових систем і формування правової карти світу.
Для науковців, викладачів юридичних факультетів, аспірантів, усіх, хто ціка-виться історією юридичних наук.