Закон України ''Про свободу совісті та релігійні організації''

Закон гарантує кожному громадянину України право на свободу совісті. Це право включає свободу мати, приймати і змінювати релігію або переконання за своїм вибором і свободу одноособово чи разом з іншими сповідувати будь-яку релігію, або не сповідувати ніякої, відправляти релігійні культи, відкрито виражати і вільно поширювати свої релігійні або атеїстичні переконання. Ніхто не може встановлювати обов'язкових переконань і світогляду. Не допускається будь-яке примушування при визначенні громадянином свого ставлення до релігії, до сповідання або відмови від сповідання релігії, до участі або неучасті в богослужіннях, релігійних обрядах і церемоніях, навчання релігії.

Батьки мають право виховувати своїх дітей відповідно до своїх власних переконань та ставлення до релігії.

Закон забороняє вимагати від священнослужителів відомостей, одержаних ними при сповіді віруючих.

Забороняється будь-яка дискримінація осіб та обмеження прав і свобод громадян залежно від їх ставлення до релігії.

Усі релігії, віросповідання та релігійні організації є рівними перед законом. Не допускається встановлення будь-яких переваг або обмежень однієї релігії щодо іншої.

Згідно Закону церква в Україні відокремлена від держави. Система освіти в Україні відокремлена від церкви, має світський характер.

Релігійні організації в Україні створюються з метою задоволення релігійних потреб громадян сповідувати та поширювати віру і діють відповідно до своєї ієрархічної та інституційної структури. До релігійних організацій Закон відносить:
релігійні громади;
релігійні управління і центри;
монастирі;
релігійні братства;
місіонерські товариства;
духовні навчальні заклади;
об'єднання вищезазначених релігійних організацій.

Релігійні організації діють на підставі статуту (положення). Статут релігійної організації приймається на загальних зборах віруючих громадян або на релігійних з'їздах, конференціях. Статут релігійної організації повинен містити відомості про:
вид релігійної організації, її віросповідну належність і місцезнаходження;
місце релігійної організації в організаційній структурі релігійного об'єднання;
майновий стан релігійної організації;
права релігійної організації на заснування підприємств, засобів масової інформації, інших релігійних організацій, створення навчальних закладів;
порядок внесення змін і доповнень до статуту;
порядок вирішення майнових та інших питань у разі припинення діяльності даної релігійної організації.

Релігійним організаціям забороняється:
брати участь у діяльності політичних партій;
виконувати державні функції;
надавати політичним партіям фінансову підтримку;
висувати кандидатів на виборні посади;
здійснювати агітацію або фінансування виборчих кампаній;
втручатись в діяльність інших релігійних організацій;
проповідувати ворожнечу, нетерпимість до невіруючих або віруючих інших віросповідань.

Законом встановлюється порядок реєстрації статутів (положень) релігійних організацій.

Діяльність релігійної організації може бути припинено у зв'язку з її реорганізацією (поділ, злиття, приєднання) або ліквідацією. Передбачаються випадки коли діяльність релігійної організації припинятиметься у содовому порядку.

Релігійні організації мають право засновувати і утримувати вільно доступні місця богослужінь або релігійних зібрань, а також місця паломництва.

Релігійні організації мають право для виконання своїх статутних завдань засновувати видавничі, поліграфічні, виробничі, реставраційно-будівельні, сільськогосподарські та інші підприємства, а також добродійні заклади (притулки, лікарні, інтернати тощо).

Передбачаються у Законі повноваження Державного органу у справах релігій.

Також Закон визначає правовий режим майна релігійних організацій.